майя Плісецька

8:00, 03 березня 2014 Балерина, хореограф, письменник, актриса

Народилася в 1925 році в Москві. Батько - Михайло Плисецкий, радянський дипломат. Мати - актриса німого кіно Рахіль Мессерер. Закінчила Московське хореографічне училище. Заміжня за композитором Родіоном Щедріним.
Коли Майї було 12 років, хвиля сталінських репресій торкнулася і її сім'ї: батько, колишній генконсул СРСР, був репресований і розстріляний; мати - відправлена ​​на заслання в Казахстан. Після її депортації дівчинка мало не потрапила в дитбудинок, але тітка і дядько - танцівники Великого театру Суламіф і Ассаф Мессерер - взяли її на виховання. Уже тоді Майя займалася в хореографічному училищі, і за рік до його закінчення станцювала мініатюру Михайла Фокіна «Вмираючий лебідь» на музику Каміля Сен-Санса, яка прославила її на весь світ. У 18 років її прийняли в трупу Большого театру, з кордебалету юна балерина швидко пробилася в солістки, багато в чому завдяки Агрипині Ваганової, яку пізніше вона назве своїм найкращим педагогом.
Після Великої Вітчизняної Майя стала першою виконавицею партії феї Осені в «Попелюшці» Сергія Прокоф'єва, потім в її репертуарі з'явилися і інші провідні партії. У 1948 балерина виконала роль Зареми в «Бахчисарайському фонтані», яка відкрила її здатність в стрибку на кілька миттєвостей затримуватися в повітрі. Майя брала участь в постановках десятка балетів і в 1960-ті була визнана абсолютною примою Великого. В цей час спеціально для неї тут поставили «Кармен-сюїту». Роль Кармен стала для Плісецької однією з головних в репертуарі театру і назавжди увійшла в історію світової хореографії. У 1972 Майя вперше спробувала себе в якості хореографа і вже через 8 років поставила на сцені Великого балет «Чайка», написаний її чоловіком. З середини 80-х все більше працювала за кордоном.
Півтора року була художнім керівником Римської опери, з 1987 по 1990 очолювала мадридську балетну трупу «Театро лірико насиональ», тісно співпрацюючи з оперною співачкою Монсеррат Кабальє. Тоді ж через розбіжності з керівництвом покинула Великий театр, практично повністю перервавши свою кар'єру в Росії. У 1994 вона організувала Міжнародний балетний конкурс «Майя», ще через рік була обрана почесним президентом трупи «Імперський Російський Балет», створеної за її ініціативою. Творчості заслуженою балерини присвячені книга «Майя Плісецька» Наталії Рославлеве і численні фотоальбоми. Саму Плісецьку, до речі, теж можна назвати письменницею. Її перша автобіографія «Я, Майя Плісецька ...» була переведена на 11 мов і мала величезний успіх у всьому світі. Пізніше балерина випустила ще дві книги мемуарів.
Майя Плісецька володар численних національних і міжнародних премій і нагород, в тому числі вона повний кавалер ордена «За заслуги перед Вітчизною», офіцер Ордена Почесного легіону і володар Ордена Вранішнього сонця III ступеня.

Михайло Лаврівський, танцівник і хореограф, в минулому соліст балету Великого театру:
Майя Плісецька - це ціла епоха в нашому мистецтві, видатна особистість, блискуча балерина, талановита актриса і цікава жінка.

Вона - і за часів своєї активної творчої життя балерини, і зараз - еталон у всьому. Вона завжди сучасна.
Говорили, що у неї складний характер, - може бути, але від неї ніколи не можна було чекати якогось підступу, все, що думала, Плісецька говорила прямо в очі. Вона ніколи не йшла на уклін, не здавалася. Травня Михайлівна - справжній борець, незалежна вільна особистість, що володіє сильним характером. І мені це імпонує.
Майя Плісецька - в ефірі радіостанції «Ехо Москви»