ЗАКОНОДАВСТВО РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ В ГАЛУЗІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

Однією з серйозних проблем є забезпечення безпеки дорожнього руху. Аварійність на дорогах у багатьох країнах розцінюється як національне лихо. Ціна, яку країна платить за блага автомобілізації, занадто велика. Збиток від дорожньо-транспортних пригод загрожує національній безпеці.

Забезпечення високого рівня безпеки дорожнього руху - одна з задач Російської держави. Даний висновок випливає з основних положень Конституції РФ і Закону РФ «Про безпеку» від 5 березня 1992 року, до яких вперше в законодавчій практиці Росії закріплені правові основи забезпечення безпеки в державі, визначено систему безпеки і її функції, встановлені сили і засоби забезпечення безпеки , порядок організації і діяльності органів забезпечення безпеки, а також контролю і нагляду за цією діяльністю.

Стан законодавства в будь-якій області суспільних відносин визначається тим, яку увагу приділяє держава тій чи іншій сфері діяльності. Це в повній мірі відноситься до забезпечення безпеки дорожнього руху, центральне місце в нормативно-правової основі якої займають Федеральний закон від 10 грудня 1995 «Про безпеку дорожнього руху» і Положення про Державну інспекцію безпеки дорожнього руху Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації, затверджене Указом Президента РФ від 15 червня 1998 р

Також було прийнято низку указів Президента Російської Федерації і постанов Уряду Російської Федерації з питань забезпечення безпеки дорожнього руху.

У листопаді 2005 року проведено засідання Президії Державної ради Російської Федерації з питання про стан безпеки дорожнього руху та заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

За підсумками зазначеного засідання було дано доручення Президента Російської Федерації, відповідно до яких прийнято рішення про розробку проекту Федеральної цільової програми «Підвищення безпеки дорожнього руху в 2006 - 2012 роках».

Дана Федеральна цільова програма, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2006 р N 100, стала основою національної стратегії в області забезпечення безпеки дорожнього руху. Її головною метою є скорочення до 2012 р числа загиблих в дорожніх пригодах в півтора рази по відношенню до рівня 2004 р

Проведений комплексний аналіз існуючої системи нормативно-правового регулювання в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху дозволяє виявити найбільш характерні недоліки. До їх числа, на нашу думку, можна віднести наступні:

- нормативна правова база не повною мірою регулює суспільні відносини в цій галузі і характеризується наявністю цілого ряду протиріч;
- є прогалини в нормативному правовому регулюванні координації діяльності органів виконавчої влади, як на федеральному, так і на регіональному рівні;
- недостатньо детально визначено порядок фінансування необхідних заходів у даній області;
- недостатньо строго регламентовані форми і методи контролю за дотриманням вимог безпеки дорожнього руху;
- законодавство про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху не забезпечує повною мірою реалізацію головного завдання - попередження правопорушень;
- практично відсутні норми, що стимулюють участь інститутів громадянського суспільства і засобів масової інформації в діяльності щодо попередження аварійності.

Аналіз окремих положень нормативних актів свідчить про необхідність уточнення ряду положень, що в деяких випадках має досить принциповий характер.

Зіставлення основного завдання Федерального закону від 10 грудня 1995 «Про безпеку дорожнього руху» (абзац 2 ст. 1) і визначення терміна «безпека дорожнього руху» (абзац 3 ст. 2) дозволяють зробити висновок про наявність певного протиріччя. Основним завданням Закону є «охорона життя, здоров'я та майна громадян, захист їх прав і законних інтересів, а також захист інтересів суспільства і держави» від дорожньо-транспортних пригод та їх наслідків. У той же час в ст. 2 (абзац 3) вказується більш вузьке коло осіб - «учасники дорожнього руху», правам і законним інтересам яких, за змістом даної норми, може бути завдано шкоди в результаті ДТП.

Видається очевидним, що в результаті ДТП фактично заподіюється матеріальний і інший збиток не тільки учасникам дорожнього руху, а й юридичним особам (власникам транспортних засобів, власникам перевозяться автотранспортом вантажів), власникам доріг і іншим суб'єктам діяльності в даній сфері, а також особам, які не мають безпосереднього відношення до процесу дорожнього руху, - власникам розташованих на прилеглих до доріг територіях об'єктів, що належать підприємствам, установам, організаціям і г ажданам.

Актуальною є підготовка пропозицій щодо внесення змін до Федерального закону від 6 жовтня 1999 р N 184-ФЗ «Про загальні принципи організації законодавчих (представницьких) і виконавчих органів державної влади суб'єктів Російської Федерації» і Федеральний закон від 6 жовтня 2003 р N 131- ФЗ «Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації» в частині уточнення компетенції зазначених органів в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху.

Внесення відповідних змін до федерального законодавства дозволить створити необхідну правову основу для кардинального підвищення ефективності державного управління в галузі забезпечення безпеки дорожнього руху і, відповідно, зниження рівня дорожньо-транспортної аварійності.

Автор статті: І.І. Корякіна