Пошуки ліки від раку, або Інноваційні біотехнології по-українськи

Діагноз «злоякісна пухлина», як правило, застає пацієнта і його родичів зненацька. Для багатьох людей, які зіткнулися з цією проблемою, пошук можливих методів лікування стає нав'язливою ідеєю. Часто пацієнт і члени його сім'ї, не маючи знань про справжню природу злоякісних новоутворень, сліпо вірять в існування чудесного «ліки від раку», однаково ефективного при будь-якій клінічній стадії захворювання. В Україні використання пацієнтами методик і препаратів з недоведеною ефективністю в якості засобу для боротьби з онкологічним захворюванням набуває масштабів загальнодержавної проблеми.

В кінці минулого року в офіційних джерелах і ЗМІ з'явилися повідомлення про відкриття Державного центру інноваційних біотехнологій (далі - Центр) на базі Інституту ветеринарної медицини Національної академії аграрних наук України (НААНУ). Постанова КМУ від 02.03.2010 р № 237 «Про виділення коштів Стабілізаційного фонду для забезпечення діяльності Державного центру інноваційних біотехнологій» передбачає виділення 31 млн грн. для забезпечення діяльності Центру. Їх головним розпорядником є ​​МОЗ України.

Юлія Тимошенко, яка обіймала пост прем'єр-міністра України, під час урочистого відкриття Центру повідомила, що завдяки зусиллям його наукових співробітників на чолі з Анатолієм Завірюха, доктором ветеринарних наук, академіком НААНУ, розроблений препарат лейкозав, який проходить клінічні випробування в області профілактики і лікування онкологічних захворювань, а також ВІЛ-інфекції та СНІДу. У свою чергу А. Завірюха додав, що в клінічних випробуваннях беруть участь волонтери, які звернулися за допомогою на ІІІ-IV клінічної стадії захворювання. За його словами, препарат уже добре себе зарекомендував. «Після завершення клінічних випробувань за результатами відповідної процедури МОЗ препарат буде рекомендовано для запровадження в клінічну практику», - запевнив А. Завірюха під час відкриття Центру.

Що ж таке лейкозав? В офіційних джерелах перші повідомлення про інактивованої вакцини проти лейкозу великої рогатої худоби з'явилися в 2005 р, коли в «Урядовому кур'єрі» була опублікована стаття «Вітчізняні інновації ... за бортом». Через кілька місяців в тому ж виданні з'явилася публікація «Лейкозав, або Чим Завіна академік Завірюха», її автор - Валентин Багнюк, член Нью-Йоркської академії наук, кандидат біологічних наук.

В обох статтях зазначено, що лейкоз великої рогатої худоби - вірусне захворювання. Примітно наступне: автори згаданих публікацій вважають, що основним етіологічним фактором розвитку злоякісних новоутворень людини також є інфекційний агент (вірус). Так, В. Багнюк стверджує, що «стратегічним напрямком боротьби із злоякісними захворюваннями, як і іншими, є вивчення біології збудника та розробка заходів, що стосуються формування специфічного противірусного імунітету і корекції системи природного захисту кожної людини і суспільства в цілому». Автор також повідомляє, що лейкозав виготовлений з крові корів, хворих на лейкоз.

У статті В. Багнюк розповідає про історію отримання лейкозаву наступне: «... нагадаємо, що свого часу існувала схема лікування хворих із злоякісними захворюваннями. Її суть полягає у виділенні з організму пацієнта збудника захворювання, культивується на спеціальному середовищі, яка містить живу, чутливу до нього культуру клітин, яка продукує бажані антитіла. Такий спосіб має недоліки, а саме: а) отримані таким чином препарати містять велику кількість білків; б) вірус в культурі і в організмі пацієнта не ідентичні ». У статті В. Багнюк не уточнює, яким чином збудник злоякісного новоутворення виділяється з організму пацієнта.

Далі автор повідомляє, що дослідження методу були припинені внаслідок виниклих проблем технічного та етичного характеру. «Після цього настав тривалий застій, до тих пір, поки не з'явилося геніальне по своїй простоті й ефективності відкриття академіка УААН Анатолія Завірюхи. Переваги методу академіка очевидні. По-перше, одна справа взяти кров для лікування від пацієнта, а інше від корови, вживати продукцію якої ми щодня звикли з дитинства. По-друге, ніяких проблем з сировиною для виготовлення препарату - лейкозних корів досить. По-третє, у зв'язку з тим, що збудники злоякісних пухлин у людей і тварин практично не відрізняються, у відповідь на введення людині вірусів корови, відносно легко синтезуються антитіла. По-четверте, на відміну від хіміотерапії, яка руйнує здорові клітини, імуноглобуліни, які утворюються після вакцинації, діють специфічно і знищують хвороботворні віруси, не завдаючи організму ніякої шкоди », - стверджує В. Багнюк.

Автор статті не вказує, на чому грунтується твердження про відсутність відмінностей між «збудниками злоякісних пухлин» у людей і тварин. Викликає подив той факт, що В. Багнюк вважає перевагою лейкозаву то, що він зроблений з крові хворих на лейкоз корів, на тій лише підставі, що продукти, отримані від великої рогатої худоби, зокрема корів, - звичні для людини. І нарешті, виникає питання: чи є допустимим порівняння ефективності лейкозаву і хіміотерапії в лікуванні злоякісних новоутворень, яке проводить В. Багнюк, заявляючи, що на відміну від хіміотерапії лейкозав знищує хвороботворні віруси, не завдає організму людини ніякої шкоди

Як згадувалося вище, лейкозав - вакцина. За визначенням, вакцина - препарат, який сприяє формуванню тривалої імунологічної пам'яті до якогось конкретного антигену (Ігнатов П. 2002). Збудником лейкозу у корів є вірус лейкозу великої рогатої худоби - Bovine Leukemia virus, що відноситься до сімейства Retroviridae, підродини Oncoviridae типу С. Вакцина лейкозав, виготовлена ​​з крові корів, хворих на лейкоз, містить антигени збудника лейкозу великої рогатої худоби. Очевидно, що цей препарат при введенні в організм людини не може викликати специфічний щодо злоякісних пухлин імунну відповідь, адже будь-яка злоякісна пухлина людини відрізняється за антигенними властивостями від вірусу збудника лейкозу великої рогатої худоби.

Яких же результатів очікує автор лейкозаву? Відповідь на це питання дасть час. Василь Лазоришинець, перший заступник міністра охорони здоров'я, під час відкриття Центру повідомив, що 2010 рік стане ключовим для завершення доклінічних і клінічних випробувань вакцини лейкозав.

Відповідно до розпорядженням КМУ від 02.03.2010 р № 352-р «Про затвердження плану заходів щодо проведення клінічного дослідження препарату« Лейкозав »на період до 2011 р» Міністерству фінансів України доручено під час доопрацювання проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 г.» передбачити кошти, необхідні для фінансування заходів по клінічному вивченню препарату лейкозав.

План заходів, затверджених згаданою розпорядженням, передбачає вивчення специфічної протипухлинної активності лейкозаву протягом 2010-2011 рр. Підготовка науково-технічної документації на препарат з метою ліцензування виробничих ділянок запланована на червень 2010 року, а саме ліцензування має відбутися у вересні цього року. Далі відповідно до затвердженого плану на протязі 6 місяців після отримання позитивних результатів доклінічного вивчення препарату заплановано проведення I фази клінічних випробувань.

Відповідно до розпорядження КМУ від 02.03.2010 р № 352-р за підготовку науково-технічної документації на лейкозав і досьє препарату, а також за визначення клінічних баз для проведення його досліджень і інші заходи відповідальним серед інших призначений Центр.

Злоякісні захворювання є однією з найсерйозніших медичних та соціальних проблем в Україні. Дані, представлені в звіті Державного комітету статистики України, присвяченому демографічної ситуації, свідчать, що злоякісні пухлини посідають друге місце в структурі смертності населення нашої країни, поступаючись лише захворюванням системи кровообігу.

Нагадаємо, що, за даними ВООЗ, онкологічні захворювання є однією з основних причин смерті в усьому світі, а загальне число пацієнтів із злоякісними захворюваннями зростає з року в рік.

Довгі роки наука вивчає природу злоякісних новоутворень і методи боротьби з ними. Досвід, накопичений людством в галузі онкології, дозволяє стверджувати, що розвиток злоякісних новоутворень обумовлено впливом багатьох факторів, причому, як правило, встановити справжню причину неможливо. Наприклад, сьогодні відомо, що лейкози - група захворювань різної етіології (походження). Також відомо, що виникнення лейкозу може бути пов'язано з впливом іонізуючого випромінювання, деяких хімічних речовин (фенолу, бензолу і т.д.). Вивчається роль РНК-вірусів у виникненні лейкозу, проте в абсолютної більшості пацієнтів не вдається виявити зв'язок між розвитком захворювання і впливом на організм будь-яких чинників. Сьогодні вчені дотримуються теорії про поліетіологічною природі лейкозів, відводячи велику роль у розвитку даного захворювання генетичної схильності (Радченко В.Г., 2003 р.)

Куріння, зловживання алкоголем, нераціональне харчування, стрес, вплив несприятливих умов зовнішнього середовища - ось далеко не повний перелік причин виникнення злоякісних новоутворень.

Необізнаність населення про природу злоякісних новоутворень призводить до того, що пацієнти і їхні родичі свідомо відмовляються від традиційного лікування онкологічних захворювань, погоджуючись використовувати як ліки від раку різний «зілля» в тому числі біологічно активні добавки, такі як, наприклад, Шілентін. Реклама останнього неконтрольовано поширюється в Україні в громадському транспорті, інших місцях скупчення народу і містить інформацію про продукт, який лікує від багатьох захворювань. «Шилентин пішов в успішний наступ проти раку, а також безлічі інших захворювань: гепатиту, діабету, герпесу, туберкульозу, серцево-судинних і шлунково-кишкових захворювань, розсіяного склерозу, алергії та ін.», - обіцяють недобросовісні рекламодавці. Відмовляючись від традиційного лікування, пацієнти з онкологічним захворюванням втрачають дорогоцінний час, поповнюючи сумні ряди безнадійних хворих, які потребують паліативної допомоги.

Слід звернути увагу на те, що фінансове забезпечення заходів, спрямованих на вивчення, виробництво і впровадження в клінічну практику вакцини лейкозав, взяло на себе держава. Чи є шанс зробити прорив в онкології, чи знайде препарат широке клінічне застосування в Україні і чи будуть виправдані бюджетні витрати на його вивчення і виробництво? пора б вже припинити тривалу PR-акцію.

Проблеми, пов'язані з онкологічними захворюваннями в Україні, вимагають всебічного вирішення на правовому, економічному, політичному, соціально-культурному та медичному рівнях. Відповідно до Загальнодержавної програми боротьби з онкологічними захворюваннями на період до 2016 р, затвердженої Законом України від 23.12.2009 р № 1794-VI, першочерговими завданнями держави в галузі розвитку онкологічної служби серед інших є:

• відновлення онкологічних профілактичних оглядів населення та диспансерне спостереження пацієнтів з передпухлинної патологією в амбулаторно-поліклінічних установах;
• взаємодія лікувально-профілактичних установ і впровадження системного підходу і сучасних принципів діагностики, лікування і реабілітації пацієнтів із злоякісними захворюваннями.

Сьогодні для української онкологічної служби вельми важлива державна підтримка. На що витрачаються бюджетні кошти

Олена Приходько

Цікава інформація для Вас: