Контроль обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів - заходи виправданого посилення

Українська державна політика в сфері обігу наркотичних і психотропних речовин реалізується в формі законодавчого регулювання суспільних відносин. Його відмінною рисою є те, що відповідні законодавчі норми розкидані по різних галузей права. Сюди входять різні кодекси (Кримінальний, про адміністративні правопорушення і т.д.), інструкції, які регламентують широкий спектр діяльності, так чи інакше пов'язаної з адиктивних речовинами, а також комплексні програми, прийняті Верховною Радою України.

У національному законодавстві в сфері обігу наркотичних і психотропних речовин передбачений пріоритет норм міжнародного права. Так, в ст. 3 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» сказано, що в разі якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою, передбачені інші правила, ніж ті, що диктуються згаданим законом, застосовуватися повинні саме міжнародні правила.

Регуляторна політика України має специфічний характер, на формування якого наклало поки незгладимий відбиток тривале існування в рамках державної системи часів СРСР. Практично до 70-х років ХХ ст. допомога наркозалежним надавали психіатри амбулаторно і в стаціонарі. В кінці 50-х років ХХ ст. в Україні функціонувало лише 8 самостійних наркокабінетів і 400 наркологічних ліжок для лікування від наркотичної залежності.

З розпадом СРСР почала валитися і система державних органів, покликаних проводити профілактичні заходи серед населення.

Однак з 1991 по 1999 р Верховною Радою, Президентом і урядом України прийнято ряд нормативних актів, покликаних регламентувати діяльність державних органів і громадських організацій у боротьбі зі зловживанням та незаконним обігом наркотичних і психотропних речовин.

Зараз в нашій країні діє (не дивлячись на те що передбачалася на 1996-2000 рр.) Комплексна цільова програма боротьби зі злочинністю, затверджена указом Президента від 17.09.1996 р № 837/96. Серед іншого, в документі йдеться про необхідність здійснення заходів, спрямованих на:

• запобігання незаконному ввезенню на територію України наркотичних препаратів, перекриття каналів їх поширення, ліквідацію наслідків немедичного споживання цих коштів;
• посилення контролю відносин у сфері ліцензування окремих видів діяльності, а також зовнішньої торгівлі товарами, як предмет яких в основному виступають прекурсори (речовини, часто використовувані при виробництві та переробці наркотичних і психотропних речовин).

Важлива роль в боротьбі з поширенням наркоманії в Україні відведена закону «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зловживанню ними». Цей документ встановлює систему профілактичних заходів щодо незаконного використання наркотичних засобів на території нашої держави і діє паралельно з Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», а також кримінальним законодавством нашої країни і низкою інших нормативно-правових актів.

Так, відповідно до Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зловживанню ними» заходи з протидії зловживанню наркотичними препаратами здійснюються Міністерством охорони здоров'я України та іншими відповідними органами, установами, які при наявності в діях осіб ознак адміністративного правопорушення чи злочину уповноважені направити інформацію або подати матеріали до правоохоронних органів, провідні бор бу з незаконним обігом наркотичних, психотропних речовин і прекурсорів.

Серед нормативних актів, що регулюють відносини, пов'язані із застосуванням наркотичних препаратів, відзначимо також закон «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України». Він прийнятий на виконання законів України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів та зловживанню ними». Цим документів вносяться доповнення і зміни до нормативних актів, в тому числі Кримінальний кодекс України, в зв'язку з посиленням санкцій, які передбачають покарання за правопорушення, пов'язані зі зловживанням наркотичними засобами та їх незаконним обігом. Це також пов'язано з включенням в кодекс нових статей, які передбачають відповідальність за вчинення правопорушень, що стосуються незаконного виробництва і розповсюдження наркотиків.

Таким чином, Україна, як і світове співтовариство, йде по шляху віднесення наркотичних засобів до предметів дозвільної системи, коли більшість операцій з ними заборонено, а дозволу поширюються на обмежене коло суб'єктів їх звернення.

Найбільш серйозні санкції передбачені за вчинення дій, що становлять особливу небезпеку для суспільства. Види корисного і необхідного використання наркотичних засобів жорстко регламентовані і повинні відбуватися з дотриманням строгих заходів контролю.

На особливу увагу заслуговує все частіше піднімається питання про легалізацію деяких наркотиків. В його основі лежить уявлення про різного ступеня шкоди і пов'язане з ним розподіл на так звані легкі і важкі наркотики. Згідно з позицією органів влади України легалізація наркотичних засобів суперечить ідеї контролю їх звернення та вимогам діючих конвенцій ООН (в тому числі 1961 і 1971 г.). Неодноразово в рамках обговорень цієї міжнародної організації вказувалося на те, що ослаблення або усунення контролю обігу наркотиків в одній країні надасть негативний вплив на інші держави.

Сьогодні в світі йде процес уніфікації підходів до проблем поширення наркотичних засобів і попередження наркоманії. На міжнародному рівні політика України в сфері попередження наркоманії визначається положеннями відповідних конвенцій ООН. Це, перш за все, Єдина конвенція про наркотичні речовини від 30.03.1961 р, Конвенція про психотропні речовини від 21.02.1971 р та Міжнародна конвенція «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин» від 20.12.1988 р

Конвенції 1961 р створена єдина міжнародна правова основа для контролю обігу наркотичних засобів. Цим документом створюються передумови для виведення з системи кримінально-правової юрисдикції правопорушників, які зловживають наркотичними засобами. Менш детально він регламентує перелік заходів щодо попередження (профілактики) зловживання наркотичними засобами. Таким чином, конвенція надає країнам самостійність в частині вибору форм лікування та профілактики наркологічних захворювань. Конвенція про психотропні речовини (1971) в основному дублює положення згаданого вище нормативно-правового акта.

Аналіз міжнародних документів дозволяє виділити пріоритетний напрямок української політики в цій сфері - рішуча жорстка боротьба з незаконним розповсюдженням наркотиків, а також введення в національне кримінальне законодавство численних складів злочинів, які передбачають відповідальність за операції з наркотиками.

Зовсім інша справа - надто часто зустрічаються колізійні норми, які можна було б виправити шляхом внесення поправок і доповнень до низки законодавчих актів, що стосуються законних виробництва, переробки, реалізації, придбання, споживання і зберігання наркотичних і психотропних речовин, а також їх аналогів і прекурсорів. Дуже корисним, особливо для сфери їх поширення, стало б диференціювання заходів державного контролю в сфері обігу наркотичних, психотропних речовин і прекурсорів шляхом поділу їх на кілька категорій і встановлення щодо кожної з них заходів контролю:

• особливі заходи контролю;
• загальні заходи контролю;
• допускається виключення деяких заходів контролю.

Відповідно до такого поділу діяльність з виробництва, переробки, реалізації, придбання, використання і зберігання прекурсорів, віднесених до першої категорії, підлягала б ліцензуванню. Ввезення (вивезення) таких речовин здійснювався б тільки державними унітарними підприємствами в порядку, встановленому урядом, при наявності ліцензії на право ввезення (вивезення). Прекурсори другої і третьої категорій змогло б ввозити (вивозити) будь-яка юридична особа, яка має відповідну ліцензію. Для отримання ліцензії на ввезення (вивезення) прекурсорів юридичній особі необхідно буде отримати сертифікат (якщо прекурсор є лікарським засобом) і дозвіл.

Що ж стосується суб'єктів господарювання, що займаються торгівлею лікарськими засобами, - до них не будуть застосовуватися санкції за незаконне зберігання препаратів, що містять наркотичні, психотропні речовини, які підпали під дію закону «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», в тому випадку, якщо вони добровільно здадуть цю продукцію і вкажуть джерело її надходження.

Згідно п. 2 Порядку здійснення діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та контролю за їх обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2009 р № 589 , Суб'єкти господарювання здійснюють діяльність, пов'язану з обігом лікарських засобів, що містять наркотичні, психотропні речовини і прекурсори, на основі відповідної ліцензії, яка видається на 5 років. Процедура видачі та анулювання такої ліцензії регламентується Порядком ліцензування діяльності, пов'язаної з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р № 1387. Дія норм Порядку поширюється виключно на тих суб'єктів господарювання, які є юридичними особами (незалежно від їх організаційно-правової форми).

Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України пропонує суб'єктам господарювання вилучати з обігу шляхом повернення постачальнику (виробнику) лікарський засіб, що містить наркотичну, психотропну речовину. Однак відсутність у суб'єкта господарювання ліцензії на обіг наркотичних, психотропних речовин і прекурсорів унеможливлює повернення препаратів виробнику.

Таким чином, на законодавчому рівні створюються передумови для ситуації, при якій суб'єкти господарювання, які придбали лікарські засоби, що містять наркотичні, психотропні речовини, мають їх залишки, але не мають відповідної ліцензії. У будь-якому випадку вони підпадають під таке кримінальна дія, як незаконний обіг психотропних речовин.

Перелік видів злочинів в цій сфері наведено в розділі 13 Кримінального кодексу України:

- використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (ст. 306);

- незаконне виробництво, придбання, зберігання, перевезення та пересилання (як з метою збуту, так і без такої) наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (ст. 307);

- порушення встановлених законодавством правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (ст. 320) і т.д. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», їх звернення включає розробку, виробництво, зберігання, транспортування, придбання, реалізацію, імпорт, експорт, транзит. Примітно, що знищення наркотичних засобів і прекурсорів також вважається їх зверненням і, отже, може спричинити за собою санкції, передбачені чинним Кримінальним кодексом України. Нагадаємо, одна з найбільш сприятливих санкцій за незаконне виробництво, зберігання і збут такої продукції відповідно до частини 1 ст. 307 Кримінального кодексу України - позбавлення волі на строк від 3 років і більше.

Ситуація загострюється ще й у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 05.01.2011 р № 4 . Цей документ значно розширив затверджений урядом перелік наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів. Наприклад, на ряд позицій було розширено список особливо небезпечних наркотичних і психотропних речовин, обіг яких заборонено. Крім цього, починаючи з 12.01.2011 р (дати вступу в силу зазначеної постанови), все речовини, що містять не менше 45% сірчаної кислоти і 15% соляної, підлягають тим же заходам контролю, що й прекурсори.

Нескладно здогадатися, що посилення заходів контролю обігу цієї категорії речовин не кращим чином позначиться на гравцях фармацевтичного ринку. Як бути підприємцям, які вже встигли придбати таку продукцію (до пори до часу не вважалася обмеженою в зверненні або ж і зовсім забороненої), - питання надскладний. Тим більше що будь-який позаплановий візит контролюючих органів може призвести до дуже плачевних для суб'єкта господарювання наслідків (зокрема у вигляді декількох років позбавлення волі, як випливає з положень Кримінального кодексу України).

Втім, справедливості заради варто відзначити, що особа, яка добровільно здала наявні у нього наркотичні, психотропні речовини та їх аналоги (а також вказала джерела їх придбання та сприяє розкриттю злочинів, пов'язаних з незаконним обігом цієї продукції) звільняється від кримінальної відповідальності. Така норма безпосередньо закріплена в частині 4 ст. 307 Кримінального кодексу України.

Говорячи про заходи державного контролю обігу лікарських засобів, наркотичних, психотропних речовин, не можна не згадати про резонансне указі Президента від 09.12.2010 р № 1085/2010 , Що дав початок адміністративної реформи і серед іншого який обіцяє кардинальні зміни в системі органів виконавчої влади. Як випливає з положень документа, дуже скоро в минуле можуть піти Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів Міністерства охорони здоров'я України та Державний комітет України з питань контролю за наркотиками. Планується злиття цих органів в один - Державну службу з лікарських препаратів і контролю за наркотиками. Незважаючи на те що окремого нормативного акту, яким би створювалася така служба і регламентувалися її повноваження, ще немає - можна сміливо припускати, що повноваження органу будуть максимально широкі.

Вивчення правової літератури, що стосується даного питання, аналіз експертних оцінок дозволяють зробити висновок, що вся історія боротьби з наркоманією в нашій країні характеризується посиленням законодавства в цій сфері.

Прес-служба «Щотижневика АПТЕКА»

Цікава інформація для Вас: